Із життя військових…

10 грудня  відзначається — Всесвітній день футболу (World Football Day). Таке рішення було ухвалене  Організацією Об’єднаних Націй.  Таким чином, міжнародне співтовариство віддає данину цьому виду спорту, який за популярністю  та поширеністю на планеті  —  є ігровим видом спорту номер один. Членами ФІФА —  є 208  національних футбольних федерацій, це більше ніж кількість країн що входять до складу Організації Об’єднаних Націй.

Сьогодні ми дізнаємося  чи є в  житті військової людини  місце  футболу. Бо свою історію нам розповість справжній шанувальник цього виду спорту  та чудовий гравець.

 

Бояр Віктор Дмитрович,

24 роки,неодружений.

Рідне місто – Луцьк.

Місце роботи: в/ч А0409

30 окрема механізована бригада,

заступник командира роти з озброєння.

Службові відзнаки:

  •  учасник міжнародних навчань RAPID TRIDENT 2010;
  •  медаль «70 років 30 ОМБр».

Життєве кредо:

«1.Терпіння та труд все перетруть.

2. Дисципліна — мати перемоги. (Олександр Васильович Суворов)»

Думка колег та друзів: дисциплінований та відповідальний на роботі, щира і весела людина, заповзятий футболіст.

 

— Почнемо розмову з традиційного питання до офіцера української армії. Вікторе, розкажи, будь ласка, чому ти обрав професію військовослужбовця?

—  Можна  сказати,що більше професія обрала мене, а ніж  я її.  Просто життя інколи «сувора річ»… В 1996 році померли мої батьки, мене з братом Юрієм (молодшим на 4 роки) виховувала бабуся. Найкращим варіантом в житті стала, звичайно, — армія. У 2002 році закінчивши 9-ий клас з червоним атестатом, я успішно вступив до військового ліцею в м. Луцьку, через 2 роки — до Харківського інституту танкових військ, який закінчив у 2009 році. ТАК МИ З МОЄЮ ПРОФЕСІЄЮ І ОБРАЛИ ОДИН ОДНОГО! До речі, мій брат також військовий — навчається на 4-му курсі Житомирського військового інституту радіоелектроніки.

— А як ти опинився саме в Новоград-Волинському? Хто допоміг тобі освоїтися? Чи є кому підтримувати тебе по життю?

— Це я вже два с половиною роки в Новограді. Вийшло так, що після закінчення військового інституту, в розподілені на подальше проходження служби обрав 30 ОМБр, яка дислокується в цьому місті, оскільки чув про неї багато хороших відгуків і додому (до Луцька) було недалеко. Так я і опинився тут. В Новограді-Волинському в мене відразу з’явилося багато друзів і товаришів по службі, які завжди допоможуть в різних непростих ситуаціях. А по життю, моя підтримка і опора —  це мої бабуся і брат, які по можливості завжди намагаються приїхати в гості. Ну і звичайно моя кохана  Ліда, з якою в найближчому майбутньому плануємо одружитися.

— Тоді, по-перше, вітаємо із заручинами, а по-друге, тепер ти просто повинен сказати декілька слів  про свою наречену!  Бо ж дружина військового – це його візитна карточка.

— Ліда  по професії – вчитель англійської мови, але, нажаль, досі не можемо знайти їй роботу по спеціальності. Що можна сказати про кохану жінку? (посміхається) Вона в мене найкраща! До речі, народилась 23 лютого… (посміхається)

— Знаю, що ти захоплюєшся футболом . Ця гра була  відома вже три тисячі років тому, і колись була частиною фізичної підготовки військових. Зараз, як часто військові знаходять час на футбол? І яку роль він відіграє в твоєму житті?

— Ну взагалі, військовий сам по собі обов’язково повинен бути фізично розвинутим  та любити спорт. У нас в частині один із предметів бойової підготовки – це фізична підготовка і спорт. Правда у нас в основному акцентується увага на підтягування на перекладені та приділяється увага  бігу на 100 метрів і 3 км, на футбол значно менше. Але є така тема у фізичній підготовці, як рухливі та спортивні ігри, на якій і у футбол вдається пограти. Знаєте, я вважаю, якщо любиш спорт то обов’язково зможеш находити на нього час, незважаючи на професію та роботу. Головне, щоб було бажання. Я особисто люблю пограти у футбол завжди! У нас в частині є дуже багато офіцерів, які також грають у футбол. Ми завжди зустрічаємося на вихідних, щоб «побігати». Літом на вулиці

(штучне міні-футбольне поле на стадіоні «Авангард»), взимку в спортзалах. Футбол – це чудовий спосіб набратися позитивних емоцій і позбутися негативних.

Незважаючи на внутрішньополітичні проблеми і світову фінансову кризу, Україна разом з Польщею готується до проведення європейського футбольного свята 2012 року.  Твоя думка про підготовку до Євро2012.

— На території країни дуже багато зроблено під час підготовки до проведення фінальної частини Євро2012 з футболу. Це реконструкція і будівництво доріг, аеропортів, готелів, а також сучасних стадіонів. Особисто був присутній на НСК «Олімпійському» під час проведення товариського матчу між збірними України та Німеччини. Залишилися тільки позитивні враження. Отже, вважаю, що Україна готова до проведення Євро на 99%,а цей 1% — це організаційні питання, на які до старту чемпіонату є ще вдосталь часу на вирішення. Слід також відмітити, що з рівнем інфраструктури країни,виріс і сам інтерес українців до футболу. Тому вся країна буде вболівати за перемогу на Євро. Але навіть якщо ми не виграємо  турнір,  головне щоб команда показала гідну і красиву гру на очах рідних вболівальників.

— Яка твоя улюблена футбольна команда?

— Зазвичай у кожної людини улюблена команда це та, яка з його рідного міста. Моя – луцька «Волинь»! Але це не означає, що я більше ні за кого не вболіваю. Під час матчів українських клубів в євро-кубках, наприклад. Ну і, звичайно, я підтримую  рідну національну команду –  збірну України.

— Підсумовуючи нашу розмову, можу зробити висновок, що в принципі на сьогодні все в тебе непогано складається. Є кохана, близькі люди, гарні друзі, гідна робота, хобі. Тож,  Новоград- Волинський став милим твоєму серцю ?

— Так!!! Дуже гарна мальовнича природа,зручне географічне положення. Одним словом – чудове місто! Хочеться зробити не один десяток дійсно корисних справ у місті. Ось стану колись, як Литвин, відкрию декілька дитячих садків, шкіл, лікарень. Дуже хочеться зробити щось хороше для цього міста і його жителів. «Щоб у Вас і у Нас  все було гаразд»!

 

Дякуємо Віктору за приємну розмову і думається мені, що ми ще не раз почуємо  про Бояра Віктора Дмитровича 

Лілія Ковтуненко

 

© Эта статья опубликована в интернет-журнале http://setevoy.net. Копирование и публикация статей журнала на сторонних сайтах запрещена!

 
Объявления:


 

Комментариев пока нет

 

Оставить комментарий